Згадую своє дитинство...Сільське життя, де ліс, вода, земля, глина, дерево, піски. Змалку ці природні матеріали я міг цілими днями не випускати їх з рук. Кусок металу чи дерева був для мене чимось живим. Ця постійна зайнятість рук чимось дивним і прекрасним наповнювала моє життя.Тепер я свідомо розумію, що це Господь посилає чи то схильність, чи то вміння.
Це дар - адже кожному посилається той чи інший талант; це одночасно і Хрест - потрібно буде дати відповідь за використані дари: чи йшли вони на славу Божу? Чи примножувались? Чи не забував від Кого ці вміння? Чи дякував Богу за них?
Ювелірна мініатюра для мене - це служіння талантом Богу. Спасибі вам усім, хто підтримує мене і надихає на нові творіння!